Вінок калиновий сплету за звичаєм рідного краю.
Ми живемо в Україні, ми любимо її гарну та співучу мову, її прекрасних людей, її пишну природу.
У рідному краї у різні свята червона калина з хлібом була!
Червона клина оспівана в піснях, думах, віршах. Любов і шану, гордість за її красу чуємо в кожному слові.
Тече вода з-під явора
Яром на долину
Пишається над водою
Червона калина
Пишається калинонька
Явір молодіє
А кругом їх верболози
й лози зеленіють
Живе образ калини не тільки в піснях, легендах, віршах, а й у прислів’ях та приказках:
- у лузі калина з квіточками, немов матуся з діточками
- запишалася калина, наче красная дівчина
- який кущ, така і калина, яка мати, така і дитина
Образ калини поширений в українських звичаях і традиціях:
- калина супроводжувала людину усе життя, її садили біля кожної оселі, найчастіше біля застільного вікна. Казали що це символ любові, мудрості.
- з калини виробляли сопілку. Було повір’я, якщо зробити таку сопілку, неодмінно в сім’ї народиться син.
- восени, між рами кладуть пучки червоних грон, у найлютіші морози вони живили теплом і красою осені.
- дівчата квітами прикрашали волосся, а грони калини вплітали з іншими квітами у віночок. Вінок цей був незвичайний, це тому, що кожна квіточка була нібито оберегом для кожної дівчини.
